Епоха дирижаблів

Понад вісімдесят років тому "повітряні сигари" були реальною альтернативою літакам. Дві пам’ятні дати з історії дирижаблебудування припадають на початок цього місяця. 2 липня 1900 року відбувся перший вдалий політ дирижабля, сконструйованого відставним німецьким полковником Фердинандом фон Цеппеліном. Той політ тривав усього 17 хвилин. А 6 липня 1919 року британський дирижабль R-34, вперше у повітроплаванні перетнувши Атлантику, успішно приземлився в американському Нью-Йорку.

 ...Минуло 18 років. 6 травня 1937 року найбільший у світі дирижабль "Гінденбург" прибув з Німеччини в Нью-Йорк. "Мотузки вже спущено, їх тримають люди на полі, – вів радіорепортаж з місця посадки радіожурналіст Герберт Моррісон. – Задні мотори ще працюють і стримують корабель, щоб... О Господи, він спалахнув! Це жахливо! Полум’я піднялося в небо на п’ятсот футів... Це жах. Це жахливий кошмар. Усе в огні!" 
    Дирижабль, наповнений легкозаймистим воднем, з невідомих досі причин спалахнув. Із 97 людей, які були на борту, загинуло 35, багато хто отримав важкі опіки. Також загинула одна людина з наземної команди.
     Катастрофа "Гінденбурга" вважається завершенням ери дирижаблебудування. Польоти пасажирів на заповнених воднем машинах були заборонені, а безпечного гелію Німеччина, яка була лідером у виробництві дирижаблів, не мала. Америка ж, в розпорядженні якої були великі запаси гелію, наклала ембарго на співпрацю з гітлерівською Німеччиною...
     Припинення активного використання дирижаблів відбулося якраз на самому злеті розвитку цього виду транспорту. "Повітряні сигари" на той момент уже були здатні перетинати Атлантику менше, ніж за три дні. Існували справжні повітряні авіаносці – велетенські дирижаблі несли цілу "стайку" літаків, і в разі необхідності могли запускати їх у політ просто у повітрі. Дирижаблі приставали до спеціальних причальних щогол – такі щогли будували повсюди – була така і на вершині найбільшого хмарочоса світу, "Емпайр стейт білдінг" у Нью-Йорку.
     Зараз установлено, що насправді дирижаблі були порівняно безпечним видом транспорту. Але суспільний резонанс від їхніх катастроф був тоді дуже значним – дирижаблі перевозили набагато більше людей, ніж тодішні літачки... У Сполучених Штатах, які від початку орієнтувалися на розвиток авіації, дирижаблебудування, поступово занепадаючи, проіснувало до кінця 1950-х років. Тоді дирижаблі остаточно були витіснені вертольотами. Законсервували роботу спеціалізованих дирижаблебудівних підприємств і в СРСР.
     Нині у світі – початок ери відродження дирижаблів, тепер уже гелієвих. З’ясувалося, що вони, за сприятливих погодних умов, можуть бути чудовим засобом доставки пасажирів і вантажів, у тому числі й військових, у віддалені від автомобільних доріг пункти. Стратосферні дирижаблі використовують як ретранслятори для радіозв’язку та для ведення розвідки.
Джерело: Газета "Прес Центр" №26 (206) від 01.07.2009 р.